Залицявся
вітер до калини:
"Люба,
стань дружиною мені.
Даруватиму
тобі щоднини
Кришталеві
роси весняні.
Буду
колискової співати
Кожної
вечірньої зорі.
Ще... від спеки буду рятувати,
Як
пектиме сонце угорі..."
А
калина вітрові сказала:
"
Солодко ти вмієш говорити.
Тільки гарних
слів для мене мало...
Доведи,
що будеш вік любити!"
Але
вітер вже її не слухав -
Над
швидкою річкою гуляв.
Ніжно-ніжно над лозою дмухав
І...
плакучу вербу підмовляв.
Немає коментарів:
Дописати коментар