Олександр Олесь "Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні ..."

Ти  знов  прийшла,  щоб  всі  чуття  холодні  

Вогнем  страждання  запалить,  

Ти  знов  прийшла,  щоб  всі  страшні  безодні  

Душі  моєї  розбудить…  

Ти  знов  прийшла,  щоб  кинуть  на  поталу  

Весь  світ  чуттів  і  дум  моїх,  

Щоб  вічно  я  страждав  по  ідеалу  

І  досягнуть  його  не  міг.  

Надя Ковалюк "Душа моя! Відкрийся і скажи..."

Душа моя! Відкрийся і скажи:
чому всі карти сплутались в колоді?
Кудись поділись всі мої тузи…
А злодій час гуляє на свободі,
безжально забираючи роки.

Де взяти стільки мудрості і сил?
Черпнути з неба те велике вміння:
прожити так, щоб, не обпікши крил,
впізнати порятунок і спасіння
для тонучих у морі сліз, вітрил.

Чи правда та на світі ще живе:
втрачаючи, завжди знаходиш більше?
Якщо я щось знайшла – то лиш себе
у передзвоні стоголосих віршів,
які так ревно серце береже.

Якщо слова – всього лишень вода,
то на шляху вона каміння рушить.
                                                   Якщо поміж рядків ти ще жива
                                                  й зігріти можеш хоч одну ще душу –
                                                  то я живу в цім світі не дарма…

                                                  То зберегти тебе я просто мушу…

Ольга Кричинська "Справді, ну що я таке вигадую..."

Справді, ну що я таке вигадую,
Хто мені лікар і хто тобі критик,
Будь я хоч звабою, владою, Ладою –
Ти не повинен мене любити.

Речі чимдалі стають простішими,
Простір люб’язно стає закритим,
Будь я хоч світлом, відлунням, тишею –
Ти не повинен мене любити.

Мрії підошвами стали стертими,
Мало дороги, багато провини,
Будь я хоч трохи живою, мертвою –
Ти не повинен...

Оксана Пахльовська "Я люблю твої кроки..."

Я люблю твої кроки
у темних садах
де троянди густі
мов туман біля вікон
молодесенький місяць
і срібний наш дах
і неторканий смуток
родинних реліквій
Може все це приснилось
комусь і колись
цих садів нереальних
причаєний подих
ти забутий навіки
ти рідний до сліз
я люблю твої кроки
у тиші по сходах
Ці троянди чекають
давно не тебе
хто там знає що їм
може й сто навіть років
Я люблю твої кроки
ніколи
ніде
я люблю твої кроки
люблю твої кроки
Я люблю твої кроки
нізвідки
вночі
в тім саду де немає
ні саду ні дому
але є ще ті сходи
і є ті ключі
лиш дверей не відчинить
ніхто і нікому

Василь Симоненко "Пішла"

Довго  будуть  сумніви  долати

І  морочить  голову  мені,

Хоч  і  знаю  —  назавжди  пішла  ти,

Назавжди  розтала  вдалині.

Щастя  знов  довірилось  примарі,

Знов  за  ним  у  сіру  ніч  бреди...

На  холоднім  білім  тротуарі

Білий  сніг  притрушує  сліди.    

Василь Симоненко "Коли б тобі бажав я сліз, і муки..."

Коли б тобі бажав я сліз, і муки,

І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував Твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,
З тобою б розквитався без жалю:
Я б побажав тобі когось отак любити,
Як я тебе люблю!

Надя Ковалюк "Я пам'ятаю досі..."

Надя Ковалюк "Я ще люблю…на превеликий жаль"

Я ще люблю…на превеликий жаль…
Забути не змогла чи не зуміла…
І знову біль, немов струни скрипаль,
Торкається і надриває тіло.

І спогади… заміщують думки,
Гортають за сторінкою сторінку…
Десь є щасливі люди, та не ми…
Я - не твоя… єдина в світі жінка.

Дісталось нам в житті - гірке вино…
Я відчуваю серцем твою тугу.
Ми дзвонимо… і в трубку мовчимо…
Страждаєм один одним, як недугом.

Неумолима доля в нас така…
Коли у небі - сонце, в серці - злива.
Ти - з іншою, хоча на серці - я.
Я - з іншим, та без тебе - не щаслива…

Ми любимо… на превеликий жаль…
Бо сім’ї ми не зможем зруйнувати…
Якщо на небі ще існує рай -
То він для тих, хто вміє так кохати…

Інна Серьогіна "Не питайте у жінки про вік..."

Не питайте у жінки про вік,

 Не в літах її справжнє обличчя,

А у блиску зіниць з-під повік

І у здійснених мріях зазвичай,

В чарівливій ході поміж трав,

 У вустах малиново-магнітних,

У червоних обіймах заграв,

 У піснях материнських досвітніх.

 А зморшки в куточках очей,

Ледь помітні, не викажуть віку,

Ні убранства, ні пишність речей

 Не відкриють секрет чоловіку.

                                                                          Придивіться до стану душі –

                                                                          Чи грайливо-пустунська, дитяча,

                                                                         Чи сплели павуки-спориші

                                                                         Часом скорену зморену вдачу.

                                                                          Придивіться до подиху мрій –

                                                                          Чи, окрилені, линуть за хмари,

                                                                          Чи мов той надокучливий рій,

                                                                           Чи пихаті нікчеми-примари.

                                                                           Якщо серце й душа молоді,

                                                                           Якщо світяться радістю очі,

                                                                           Не соромлячись, жінці тоді
                                                                          Дайте вік той, який вона схоче.