Не зводь мостів.
Мости — то тільки свідчення
Про те, що не зійдуться береги.
За кожним кроком
меншає снаги
І більшає води у руслах відчаю.
Повернення
тривалі і страшні —
Не стане вір, щоб вистелити відстані.
Мовчання кожне
має іншу істину —
Сріблясту рибу в чорній глибині.
А на душі
насипано піску,
А за душею вітер, ніби з вирію…
Ковтаєш воду,
мертву і м’яку,
І жодне слово голосом не вигрієш.
Немає коментарів:
Дописати коментар