Нема
ні стін, ні вікон, ані свіч,
лише холодні клавіші і руки.
Ти граєш і не музику, а ніч,
обвітрену століттями розлуки.
Я ненадовго, але ти не вір.
Я вже навіки, запитай у долі.
Вітри гортають спалений клавір.
Ні стін, ні вікон у твоєму домі.
А тільки ніч, і музика, і ми -
як срібні крила голубої птиці –
у космосі, де сплять іще громи
і обрій світу креслять блискавиці.
