Надя Ковалюк "Душа моя! Відкрийся і скажи..."

Душа моя! Відкрийся і скажи:
чому всі карти сплутались в колоді?
Кудись поділись всі мої тузи…
А злодій час гуляє на свободі,
безжально забираючи роки.

Де взяти стільки мудрості і сил?
Черпнути з неба те велике вміння:
прожити так, щоб, не обпікши крил,
впізнати порятунок і спасіння
для тонучих у морі сліз, вітрил.

Чи правда та на світі ще живе:
втрачаючи, завжди знаходиш більше?
Якщо я щось знайшла – то лиш себе
у передзвоні стоголосих віршів,
які так ревно серце береже.

Якщо слова – всього лишень вода,
то на шляху вона каміння рушить.
                                                   Якщо поміж рядків ти ще жива
                                                  й зігріти можеш хоч одну ще душу –
                                                  то я живу в цім світі не дарма…

                                                  То зберегти тебе я просто мушу…