Леся Українка "Мрія"

Мріє,  не  зрадь!  Я  так  довго  до  тебе  тужила.  

Стільки  безрадісних  днів,  стільки  безсонних  ночей.
А  тепера  я  в  тебе  остатню  надію  вложила. 

О, не згасни, ти, сонце безсонних  очей!
 
Мріє,  не  зрадь!  Ти  ж  так  довго  лила  свої  чари
в  серце  жадібне  моє,  сповнилось  серце  ущерть,
вже  ж  тепера  мене  не  одіб’ють  від  тебе  примари,
не  зляка  ні  страждання,  ні  горе,  ні  смерть.

 Я  вже  давно  інших  мрій  відреклася  для  тебе.
Се  ж  я  зрікаюсь  не  мрій,  я  зрікаюсь  життя.
Вдарив  час,  я  душею  повстала  сама  проти  себе,
і  тепер  вже  немає  мені  вороття.

Тільки  —  життя  за  життя!  Мріє,  станься  живою!
Слово,  коли  ти  живе,  статися  тілом  пора.
Хто  моря  переплив  і  спалив  кораблі  за  собою,
той  не  вмре,  не  здобувши  нового  добра.

Мріє,  колись  ти  літала  орлом  надо  мною,  —
дай  мені  крила  свої,  хочу  їх  мати  сама,
хочу  дихать  вогнем,  хочу  жити  твоєю  весною,
а  як  прийдеться  згинуть  за  теє  —  дарма!