«Іще затрималася осінь!» -
Мені промовили луги
Віт шепотінням стоголосим…
Все заясніло навкруги.
Мов огортаючи зісподу,
Легенько лащиться вітрець,
Дарує тиху насолоду –
У душу входить навпростець.
Немов тамуючи зітхання,
Із хмар промінням чарівним
Всміхнулося мені кохання
Ласкавим спогадом весни.
Щемливі радості припливи.
Аж оксамитом сяє мох!
Були ми з Осінню щасливі
На луках ніжних цих удвох!
Немає коментарів:
Дописати коментар