Замріяна, ішла собі поволі..
В кишені дзенькотіли копійки…
Гармидер міста. Збайдужілі люди…
Не помічала. Йшла, як у віки,
Веселою, красивою, крилатою,
Черкала світлим поглядом небес,
І чиста думка тріпотіла птахою
Так, ніби їй в душі Христос воскрес.
Щаслива разом з вітром у кишені,
Та світлом в серці, поглядом вповні…
Ішла собі задивлено крізь місто,
А ноги ледь торкалися землі.
Вона радіє, бо у неї – воля
І сонце, й небо, й зорі у вікні.
А ще – у серці джерело любові
Аж хлюпає, аж б’є з її душі…
Немає коментарів:
Дописати коментар