Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці,
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.
Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку,
Він любить навіть відстань і розлуку,
Але не любить на плечі руки.
У цих садах, в сонатах солов'їв,
він чує тихі кроки браконьєра,
Він пастки жде від погляду, від слів,
і цей спектакль йому вже не прем'єра.
Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться,
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.
Немає коментарів:
Дописати коментар