Зима на землю злодієм зійшла
В осінню ніч, не боячись закону,
Зігрілась нагло від її тепла,
Потім злякалася, що втратить силу,
Схопилася за вітер без припону
І швидко зникла в високості.
Щоночі так землі тепло поволі крала.
Нарешті зрозуміла - каятись пора.
М’якою ковдрою на землю голу впала,
Зіщулилася враз, притихла мило,
Прогнала стогін вітру на-гора
Й заснула мирно, вже як гостя
Немає коментарів:
Дописати коментар