Галина Приріз "Про маму"

Про маму, мамцю, мамочку, матусю

Мовчати я не можу, тому писати мушу.

Поки очі її бачу, поки голос рідний чую.

Я іскру її любові не згашу, роздую,

Щоб горіла у мені, як в дитинстві зігрівала

І від чорної біди мене завжди вберігала.

Спасибі, рідна, за колиску лозову, плетену,

За розуміння, терпіння і віру в мене,

За казку веселкову і мудру пораду

І в відчаю час тиху, ніжну відраду.

За погляд спасибі, за слова і мовчання.

Можливо, я таки оправдала твої сподівання.