Заворожили ворони світанок –
Не сходить сонце – тільки кар та кар.
Розбившися грудьми об полустанок,
В траві лежить березовий Ікар.
Пливе перон за сизими шибками.
Туман... Шлагбаум...
Тиша... Переїзд...
Дерева, як закидані шапками,
Стоять у гронах ще порожніх гнізд.
Пройти уранці вулицями тиші.
Знайти готелик. Скинути пальто.
І де я, хто я, — полустанків тисячі, —
Хоч день, хоч два не знатиме ніхто.
І тільки шум далекого прибою –
Дерева, люди, вулиці, мости...
Валізу віршів привезти з собою
З цього притулку тиші й самоти.
Немає коментарів:
Дописати коментар