Оксана Кузів "Гості"

Час не летить, то просто ми не вічні.

Час був, час є і буде на віки…

То тільки ми гостюємо у Вічності

Одну секунду… Кажемо, роки.

То тільки ми собі таки міркуємо,

Що люди – вісь і крутиться Земля

Довкола наших похотей і пристрастей...

І кожен з нас -- то Всесвіт, то стезя…

А ми ніхто… Точніше, гості блудні,

Котрих Господь в обитель запросив,

Аби ділили разом свята й будні,

Спожили Хліб й Вино, побули з Ним…

Час не летить, то просто ти не вічний.

Час був і є, і буде на віки…

Отож  поводься у гостях по-людськи,

Для чогось Бог хотів, щоб гість був ТИ…