Ігор Бойчук‬ "Під дощем"

Вона стояла під дощем без парасолі,

Холодний вітер бавився плащем.

Солоні сльози падали поволі –

Вона одна стояла під дощем.

Ховала погляд, від людей ховалась,

Хотіла зникнути чи навіть утекти.

Чимдуж втікати тілом поривалась,

Та ноги відмовлялися іти.

Хотіла крикнути, та все-таки мовчала,

Забувши раптом всі задумані слова.

Вона не йшла, вона лише стояла,

Бліда й холодна, наче нежива.‪‎