Максим Рильський "Сніг падав безшелесно й рівно"

Сніг  падав  безшелесно  й  рівно,
Туманно  танули  огні,
І  дальній  дзвін  стояв  так  дивно
В  незрозумілій  тишині.

Ми  вдвох  ішли  й  не  говорили,
Ти  вся  засніжена  була,
Сніжинки  грали  і  зоріли
Над  смутком  тихого  чола.

І  люди  млисто  пропливали,
Щезали  й  гасли,  як  у  сні,  —
                                                                          І  ми  ішли  й  мети  не  знали
                                                                          В  вечірній  сніжній  тишині.