Осінь. У небі – дракони, чи листя, чи…
Місто. Провину замолюють м'ятною тишею
присмерки. Гострі смереки, немов мечі.
Птаха крильми до сузір’їв подерла ніч.
Втома, як море, солона і далі все глибшає.
Містика: місяць – мов дивиться в очі смерть.
Подих зими – примусова ін'єкція холоду
в серце. Дивися: над нами парад планет,
мітка кінця (для насилля, війни), і ледь
видимо сіється в сон листопадове золото.
Немає коментарів:
Дописати коментар