як ручаї біжать сліпмá
крізь пáгілля,
кадúльним димом ллється мла
з розпáлини;
в калю́жах покая́нний скорб
із трúзною,
берéзи кíтчим молоком
забрúзкані, –
стаю навкóлішки, їдéн,
безпáм’ятний;
ховаю листя золоте
у пáзуху;
наплáкатися досхочý,
із радістю;
тобою, Дóще, хліб свячý,
вмиваюся…
Немає коментарів:
Дописати коментар