Оксана Кузів "Зробила собі купіль з листопаду..."

Зробила собі купіль з листопа́ду,

Із трав рудих, із си́няви небес,

Розбавила дощівкою з-під ринви;

І мліло тіло в ріках тихих плес.

Окуталася рушником з туману,

Упала пеленою на луги…

А зранку знову босими ногами

Збивала краплі зимної роси.

Ото сиділа, з вітром гомоніла

І радилась про завтра із дощем.

Цвіт хризантеми у вінок вплітала:

Ось квітка – щем, і знову квітка – щем.

Рудоволоса, зблякла, потьмяніла,

Куди й поділась зваба і краса…

А була ж осінь та така вродлива,

Але тоді, як дівкою була…